Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок. Наприклад, заможні дівчата готували собі в середньому 50-60, а іноді й понад 100 сорочок.

Нині на Вінниччині діють осередки майстрів ручної вишивки в селі Клембівці, містах Гайсині та Вінниці. Поліпшенню розвитку народної творчості на Вінниччині сприяло створення Спілки майстрів народного мистецтва (1991 р.), зокрема вишивки.

У місті Вінниці та більш як в 20 районах були проведені шестимісячні курси навчання ручній вишивці, де підготовлено більше 400 майстринь-вишивальниць. Завдання спеціаліста - дати традиційній Вінницькій вишивці нове життя, де за основу брався не лише хрестик, що став домінуючим у вишивці, а й різноманітність техніки - низь, мережка, шабак, качалочка, кафасор, вирізування та інші.

На сьогоднішній день до славної когорти вишивальниць Вінниччини можна з гордістю віднести заслуженого майстра народної творчості Галину Данилюк, Оксану Безрученко, Євдокію Чугунову, Марію Матюх, Олену Денисову (м. Вінниця), Вікторію Кубаль (с. Городківка Крижопільського району), Тетяну Приймасюк (смт Теплик), Наталю Слубську (с. Довжок Ямпільського району), Галину Храпко (с. Галайківці Мурованокуриловецького району) та інших.

Вишивка - це неабияка мистецька сила, хотілося б, щоб вона міцніла з кожним днем.